ТЦК відмовив у відстрочці через сестру з паспортом РФ: суд став на бік чоловіка

У Запоріжжі чоловікові відмовили у відстрочці від мобілізації через сестру, яка має російський паспорт і живе в Хакасії, хоча він сам доглядає за батьком з інвалідністю II групи. Суд визнав рішення ТЦК протиправним, оскільки сама наявність іншої повнолітньої дитини ще не означає, що вона здатна забезпечити батькові необхідний догляд.

Запорізький окружний адміністративний суд розглянув позов військовозобов’язаного, якому територіальний центр комплектування двічі відмовляв у відстрочці. Чоловік наполягав, що саме він фактично доглядає за батьком, який має безстроково встановлену II групу інвалідності.

Інвалідність підтверджували довідка медико-соціальної експертної комісії від 17 березня 2011 року та пенсійне посвідчення. Родинні зв’язки позивач підтвердив свідоцтвом про народження.

Уперше чоловік звернувся по відстрочку 20 липня 2024 року. Тоді ТЦК задовольнив його заяву та надав відстрочку до 20 жовтня того самого року.

Однак у січні 2026 року ситуація змінилася. Військовозобов’язаному відмовили, посилаючись на те, що його батько має ще одну повнолітню дитину — доньку, яка не підлягає мобілізації.

За позицією ТЦК, сестра позивача також зобов’язана утримувати непрацездатного батька. Через це комісія вважала, що підстав для надання відстрочки чоловікові немає.

Проте сестра тривалий час проживає в російській Республіці Хакасія та має громадянство РФ. За словами позивача, вона не може приїхати в Україну через неможливість перетину українсько-російського кордону, а також не має змоги переказувати гроші для оплати стороннього догляду.

Ще 18 червня 2024 року жінка письмово повідомила, що через віддаленість місця проживання не може доглядати за батьком. Сам батько 30 липня 2026 року також подав заяву, в якій обрав сина для свого утримання та догляду.

3 серпня чоловік повторно звернувся по відстрочку через Центр надання адміністративних послуг. До заяви він додав документи про інвалідність батька, підтвердження родинних зв’язків, акт щодо здійснення догляду та копію російського паспорта сестри.

Також були подані документи про шлюби сестри та зміну її прізвища. Однак уже наступного дня комісія ТЦК знову відмовила у відстрочці, оформивши рішення протоколом №31.

Підставою повторної відмови стала наявність іншої повнолітньої дитини першого ступеня споріднення. Чоловік не погодився з таким рішенням і звернувся до адміністративного суду.

Під час розгляду справи представники ТЦК наполягали, що проживання сестри за кордоном не звільняє її від законного обов’язку утримувати батька. Також вони зауважили, що позивач не надав документів про позбавлення батька батьківських прав щодо доньки.

Додатковим аргументом став акт №4859, у якому не було підтверджено факту постійного догляду. Проте суд звернув увагу, що ця обставина взагалі не була зазначена в рішенні комісії від 4 серпня як причина відмови.

Суд дослідив положення пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма передбачає можливість відстрочки для військовозобов’язаних, які мають батька або матір з інвалідністю I чи II групи, за визначених законом умов.

Зокрема, враховується наявність інших невійськовозобов’язаних осіб, які за законом зобов’язані утримувати людину з інвалідністю. При цьому закон передбачає винятки для окремих категорій таких осіб.

Суд окремо розмежував обов’язок матеріально утримувати непрацездатних батьків та здійснювати постійний догляд за ними. Для цього він врахував статтю 51 Конституції України та положення статей 172 і 202 Сімейного кодексу.

Матеріальне утримання передбачає насамперед фінансову допомогу. Натомість постійний догляд потребує безпосередньої присутності людини, яка може регулярно надавати необхідну підтримку.

У цій справі суд врахував, що сестра позивача тривалий час живе за межами України, окремо від батька. Через значну відстань вона об’єктивно не може забезпечувати йому реальний і безперервний догляд.

Суд дійшов висновку, що саме позивач фактично мав можливість доглядати за батьком. Водночас формальна наявність сестри не могла сама по собі бути достатньою підставою для відмови у відстрочці.

Під час розгляду суд також врахував правові висновки Верховного Суду у справах №380/16966/24 та №520/14746/25. У цих рішеннях наголошувалося, що можливість родичів забезпечувати догляд необхідно оцінювати з урахуванням реальних обставин, а не лише факту їхнього існування.

Окремо суд відхилив позицію ТЦК щодо неможливості отримання відстрочки на іншій підставі за наявності чинного бронювання. Відповідно до постанови Кабміну №560, подання нової заяви саме по собі не припиняє попередню відстрочку до ухвалення відповідного рішення, крім передбачених випадків її скасування.

Водночас суд не став самостійно призначати чоловікові відстрочку. Він пояснив, що відповідне рішення належить до повноважень комісії ТЦК, тому суд може зобов’язати її повторно розглянути заяву, але не підміняти собою уповноважений орган.

У результаті Запорізький окружний адміністративний суд частково задовольнив позов. Рішення комісії ТЦК від 4 серпня 2026 року, оформлене протоколом №31, скасували, а центр комплектування зобов’язали повторно розглянути заяву чоловіка від 3 серпня.

У вимозі безпосередньо надати відстрочку суд відмовив. Крім того, на користь позивача за рахунок бюджетних коштів ТЦК стягнули 1331,20 гривні судового збору.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *